АМУ́РНИЙ, а, е, розм., заст. Любовний. Усе те було дуже далеким од яких-небудь амурних ілюзій (Крим., А. Лаговський, І, II, 1905, 161); [Карл:]. Мене не цікавлять твої амурні справи (Собко, П’єси, 1958, 409).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 40.