АРМІ́ЄЦЬ, йця, ч.
1. Той, хто служить в армії (в 1 знач.); військовослужбовець. — Прийшла, значить, революція.. — сидить Ілліч у Кремлі. Державою керує, мудрі справи вирішує, на білих шле червоних армійців воювати за свободу (Ю. Янов., І, 1954, 7).
2. дорев. Військовослужбовець армії (в 4 знач.); не гвардієць.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 60.