АРТИЛЕРІ́ЙСЬКИЙ, а, е. Прикм. до артиле́рія. Артилерійська зброя; // Здійснюваний артилерією (в 1 знач.). Розвідка встановила, що артилерійська підготовка проведена блискуче (Мороз, П’єси, 1959, 109); Увечері до міста долинув глухий гул далекої артилерійської канонади (Донч., III, 1956, 447); // Признач. для стрільби з артилерії (в 1 знач.). Рівнина й рівнина, як безкраїй артилерійський полігон (Гончар, Таврія.., 1957, 302); // Який належить до артилерії (в 2 знач.). Артилерійський полк Устима Богучара вступив по тривозі в .. бій ще на світанку першого дня війни (Кучер, Чорноморці, 1956, 36); // Який готує артилеристів. Артилерійська школа.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 62.