АТЕСТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех.
1. Надавати кому-небудь якесь звання. А через півроку Колобродов умовив командування полку атестувати Солода і призначити йому в заступники (Руд., Вітер.., 1958, 89).
2. Давати кому-, чому-небудь атестацію (в 2 знач.), характеристику. — Ти мені тоді добре атестував своє село (Кучер, Прощай.., 1957, 299).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 70.