АТРОФУВА́ТИСЯ, у́ється, недок. і док.
1. Зазнавати атрофії (в 1 знач.). Доктор дуже настоював, щоб я гуляв щодня, бо це потрібно і для ноги, мускули якої можуть атрофуватися од сидіння (Коцюб., III, 1956, 166); Варто лише перерізати нерви, які підходять до м’яза, як він припиняє діяльність і через деякий час атрофується (Метод, викл. анат.., 1955, 178).
2. перен. Зникати, втрачатися. В неї немов атрофувалось відчуття часу (Сміл., Зустрічі, 1936, 122).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 72.