АУДІЄ́НЦІЯ, ї, ж. Офіційний прийом у глави держави або в особи, що займає високий державний пост. Па урочистій аудієнції Сагайдачний передав королевичеві полонених воєвод (Тулуб, Людолови, II, 1957, 336); // Про приватний прийом, особисту розмову. — Можеш зміркувати, любий мій, що з сеї аудієнції я вийшов.. увесь облитий потом (Фр., III, 1950, 245); Вона подзвонила й попросила негайно аудієнції в хірурга (Смолич, І, 1958, 141).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 72.