БА́БРАТИСЯ, аюся, аєшся, недок.
1. Бовтатися руками в чому-небудь рідкому, брудному. Сиди цілий вік у кухні, бабрайся у помиях, і ніколи тобі ні приємності, ні розваги… (Коцюб., II, 1955, 372); Обома руками, по-робочому, він бабрався у намулі, як у тісті (Гончар, Таврія.., 1957, 119); * Образно. [Микола:] Люди!..Не мучте мене! Не бабрайтесь у моїм серці! (Фр., IX, 1952,138); // Порпатися в чому-небудь рідкому, брудному (про тварин). В калюжах бабрались горобці (Юхвід, Оля, 1959, 53); Був тут звичайнісінький і, до того ж, занехаяний вигін-пустир, де паслися гуси та в калюжах після дощу бобралися свині (Грим., Незакінч. роман,1962, 5).
2. перен. Повільно що-небудь робити; копатися. — Але скажи мені, чому бабрався властиво ваш артист так довго коло того портрета? (Коб., II, 1956, 360).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 77.