БАГАТОГОЛО́СИЙ, а, е.
1. Який має в своєму складі багато голосів, що звучать одночасно. Незважаючи на ранкову годину, вулицями вже йшли нескінченні колони піхоти, везли артилерію, обози, стояв багатоголосий гомін (Кочура, Зол. грамота, 1960, 73); Багатоголосий хор; // Який виконується багатьма голосами. Раптом коло самого села луною вдарила в усі кутки багатоголоса, урочиста, хвилююча пісня (Вас., II, 1959, 352).
2. муз. Прикм. до багатоголо́сся; поліфонічний. Той, хто хоче вивчити багатоголосий народний спів, має передусім звернутися до так званих Леонтовичевих обробок (Літ. газ., 1.II 1946, 6).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 80.