БАГНОВИ́ЦЯ, і, ж.
1. Болотисте місце; трясовина. Туди й тягтиме холодний вітер з боліт та багновиць (Сл. Гр.).
2. Болото (в 2 знач.). І трупи, й колеса, і люшні з возів Летять у рідку багновицю… (Стар., Поет. тв., 1958, 228).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 84.