БАГРЯ́НИЙ, а, е. Густо-червоний, пурпуровий. Розжеврене, червоне сонце низько Спустилося, багряним світлом грало По деревах, по квітках і по річці (Л. Укр., IV, 1954, 117); Багряні сережки вовчих ягід схожі на кош, товні самоцвіти, що хтось розвішав на кущах (Кочура, Зол. грамота, 1960, 368); Шумлять багряні прапори (Сос., II, 1958, 418).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 85.