БАЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех.
1. чого або з інфін. Прагнути, мати бажання здійснити, одержати, здобути що-небудь; хотіти. Серце моє трудне. Чого ти бажаєш, що в тебе болить? (Шевч., І, 1951, 257); З великими труднощами встановили чергу для тих, хто бажав висловитися (Донч., І, 1956, 170); // кого, розм. Хотіти, щоб хтось був поруч. Засумує [Маруся], і слізоньки хусточкою обітре, і бажа батенька, щоб розвів її тугу (Кв.-Осн., II, 1956, 33).
2. кому чого або з інфін. Висловлювати побажання про здійснення чого-небудь. Бажаю Вам всього найкращого і найлюбішого в світі (Мирний, V, 1955, 363); І господи! чого тільки він [дід] не бажав панам, як тільки не кляв їх! (Коцюб., І, 1955, 257); Взявши чарку, [жінка] саме щось проказує до господаря, певно, щастя йому бажає та довгого віку… (Головко, II, 1957, 194); // Хотіти чогось для кого-небудь. [Олімпіада Іванівна:] Всякий своєму рідному добра бажає (Л. Укр., II, 1951, 40); Ми ж до всіх народів — у добрі й привіті. Миру їм бажаєм, миру у всім світі (Тич., II,1957, 267).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 87.