БА́ЙДИКИ, ів: ◊ Ба́йдики би́ти — нічого не робити, нічим не займатися; байдикувати. Мабуть, дома байдики била [невістка], о господарства не вчилася… (Кв.-Осн., II, 1956, 227); — Цілі вакації байдики б’ю без роботи. Хоч-не-хоч, то поправишся (Н.-Лев., IV, 1956, 103); — Ви думаєте, мабуть, — говорив Кость на зборах комуни, — що піонери байдики битимуть та голубів ганятимуть з безвілля? (Донч., І, 1956, 52).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 89.