БАЙДУ́ЖНИЙ, а, е. Те саме, що байду́жий 1. Згорда поглядають вони [чумаки] довкола, певні в своїх силах, байдужні до всяких життєвих незгод (Коцюб., І, 1955, 180); Він відвернувся, силкуючися надати свойому лицю згірдний і байдужний вигляд (Фр., VII, 1951, 312); Знов [Рустам] присьорбнув чаю, куточком ока простежив за Саїдом, який своєю байдужною мовчанкою починав лякати таджика (Ле, Міжгір’я, 1953, 132).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 90.