БАЙДУ́ЖІСТЬ, жості, ж. Стан і властивість за знач. байду́жий 1. Байдужість доччина дражнила її (Н.-Лев., III, 1956, 65); В голосі Ярослави відчувалося куди більше байдужості, ніж зацікавлення (Дмит., Розлука, 1957, 106); Та Павло обманював себе удаваною байдужістю. Він не міг заспокоїтись. Марійка заволоділа всім його єством (Хижняк, Килимок, 1961, 12); * Образно. Я не співець чудовної природи з холодною байдужістю її (Граб., І, 1959, 171).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 90.