БА́КЕН1, а, ч. Поплавець на якорі (вночі із світлом), що встановлюється на річках, озерах і т. ін. для позначення фарватеру і небезпечних місць. Вздовж течії миготіли білі й червоні бакени (Жур., Вечір.., 1958, 93); — Гав не лови, а дивись на мої бакени, коли не хочеш наскочити на мілину (Донч., VI, 1957, 286); Треба було знову засвітити бакен біля входу в бухту (Трубл., II, 1955, 271).
БА́КЕН2 див. ба́кени.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 91.