БА́КЕНЩИК, а, ч. Те саме, що ба́кенник. Де-не-де снували своїми легкими човниками бакенщики (Гончар, І, 1954, 471); Їде бакенщик проти хвилі І запалює ліхтарі (Дор., Серед степу.., 1952, 55).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 92.