БАЛА́КАНКА, и, ж., діал. Балакання, розмова. Кузня мого тата.. була… місцем збору, нарад та приязної балаканки для всіх сусідів (Фр., IV, 1950, 463); Їй лучалося лиш дуже рідко забігти на яку там балаканку (Коб., II, 1956, 57).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 93.