БАЛОТУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок.
1. Висувати свою кандидатуру для балотування. В 1919 р. Є. С. Федоров дав згоду балотуватися в дійсні члени академії наук (Видатні вітч. географи.., 1954, 107); Кандидат у депутати Верховної Ради Української РСР може балотуватися тільки в одній окрузі (Полож. про вибори.., 1946, 10).
2. Пас. до балотува́ти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 97.