БА́ЛУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок.
1. з ким і без додатка. Пустувати, гратися. Євця.. сьогодні ранком прийшла до мене, як я ще лежала, і ми з нею довго балувались (Л. Укр., V, 1956, 300); Після цього ті учні, які найбільше кричать та балуються на перервах, зажурились (Донч., V, 1957, 165); // Поводитися грайливо (про тварин). — Ну ти! не балуйсь! — ласкаво сказав Котовський до коня (Тич., І, 1957, 267).
2. чим, на чому, розм. Займатися чим-небудь для розваги. — Сам балуюся дробовичком (Донч., III, 1956, 126); — Як же його грати, коли я зроду ні на чому не грав? На бубоні колись молодим балувався (Є. Кравч., Бувальщина, 1961, 27).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 97.