БАЛЬЗАМІ́ЧНИЙ, а, е.
1. Прикм. до бальза́м 1. Пахтіло.. бальзамічною смолою гірських сосен (Тулуб, Людолови, II, 1957, 128); // Який виділяє бальзам (про рослини). У заплавних умовах добре росте тополя бальзамічна (Лісівн. і полезах. лісорозв., 1956, 117).
2. перен. Який діє як бальзам; цілющий. Власна одіж тяжіла йому на тілі, мов стокілові штаби, а від бальзамічного весняного повітря ставало йому душно (Фр., VI, 1951, 301).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 98.