БАНА́ЛЬНІСТЬ, ності, ж.
1. тільки одн. Абстр. ім. до бана́льний. Він [П. Тичина] як вогню боїться банальності, знеосібленості ритмічного звучання (Поезія.., 1956, 235).
2. Банальна, утерта думка або вираз. — Всі ми вік живемо і більшу частину його вчимося, щоб кінець кінцем уміти доладна висловлювати чужі думки, позичені банальності (Ле, Міжгір’я, 1953, 52).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 99.