БАНКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. Здавати карти партнерам, маючи в своєму розпорядженні банк (у 2 знач.). — Гра триває! Геннадію Сергійовичу, твоя черга банкувати (Кочура, Зол. грамота, 1960, 230); Він банкує, щось приказуючи до кожної карти (Ю. Янов., IV, 1995, 49).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 101.