БАР’Є́Р, а, ч.
1. Невисокі поручні, паркан, грати, огорожа. Тут же, коло мене так близько, понад камінним бар’єром скверу снувалася рухома юрба люду (Л. Укр., III, 1952, 608); * Образно. Руська земля була бар’єром, що віками захищав Європу від спустошливих наскоків печенігів і половців (Цюпа, Україна.., 1960, 17); Соціалістичний суспільний лад ліквідував усі бар’єри між радянськими народами і відкрив найширші простори для збагачення їх культур (Ком. Укр., 1, 1962, 38).
2. Перепона, перешкода, що встановлюється на біговій доріжці, арені цирку та ін. Я спинився мов огнистий кінь-бігун перед бар’єром (Фр., III, 1950, 247); Після урочистої частини почалося військове змагання. Кіннотники брали бар’єр (Донч., І, 1956, 71).
3. перен. Про те, що перешкоджає здійсненню, розвиткові чого-небудь. Всі причини, які досі гальмували розвиток сільського господарства, всі бар’єри й перешкоди були назавжди усунуті з дороги твердою рукою партії (Руд., Остання шабля, 1959, 372).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 105.