БАРАБО́ЛЯ, і, ж., діал. Картопля. За кілька хвилин на столі стояла миска з смаженою бараболею (Кочура, Зол. грамота, 1960, 39); Так Хомі й не довелося на цей раз засадити Маковея чистити бараболю (Гончар, І, 1954, 305). Неначе (як) бараболя — товстий, круглий (звичайно про ніс). [Уляна:] І в кого він такий удався? Кривомордий, рудий і ніс неначе бараболя!.. (Кроп., III, 1959, 330).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 103.