БАСЕ́ЙН, у, ч.
1. Штучне водоймище із стінами, укріпленими цеглою, цементом і т. ін. Колонада кругом, посередині басейн з водою (Л. Укр., III, 1952, 722); Посередині бив фонтан, і вода збігала в маленький басейн (Трубл., III, 1956, 273); Не щодня табір святкує відкриття купальних басейнів… (Шовк., Починається юність, 1938, 133).
2. чого. Територія, яку охоплює річка з притоками. Басейном ріки називається ділянка земної поверхні, з якої поверхневий і підземний стоки надходять в основне русло річки і в усі її притоки (Інж. геод., 1959, 358); // Територія, прилегла до моря, озера. На півночі, в басейні оз. Ільмень, жили слов’яни новгородські, або, як називає їх літопис, словени (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 357).
3. геол. Велика ділянка залягання гірських порід, що містить поклади корисних копалин. Поширились кар’єри й рудні Криворізького залізорудного басейну, поглибились нікопольські марганцеві видобутки… (Вишня, І, 1956, 292); — Ви чули про Караганду? Це вугільний басейн, що має стати третьою, після Донбасу і Кузбасу, вугільною базою, форпостом важкої промисловості (Донч., І, 1956, 161).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 109.