БАСТІО́Н, у, ч. Старовинне укріплення — п’ятикутна бойова споруда на розі фортечного муру; невеликий форт. Замок [Ужгородський] має симетричну форму трохи витягнутого чотирикутника. По кутах його височать бастіони, що з’єднуються високою кріпосною стіною (Знання.., 5, 1966, 26); Фортеця була обнесена валами сажнів десять заввишки, з бастіонами на чотирьох рогах і з глибоким ровом довкола (Панч, Гомон. Україна, 1954, 195); // Взагалі укріплення різного типу. Глибокі траншеї, ескарпи, дроти. Міцні бліндажі — в шість, у вісім накатів, — Це був бастіоні (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 161); * Образно. Віковий бастіон слов’янства на заході — чеська красуня-столиця вирувала радісною повінню свята (Гончар, І, 1954, 418); Радянський Союз — незламний бастіон миру (Рад. Укр., 41. XI 1952, 1); * У порівн. Сині снігові кучугури здіймались, як непереможні бастіони (Донч., III, 1956, 126).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 110.