БАТАЛЬЙО́Н, у, ч.
1. Військовий підрозділ, що складається з кількох рот. Се ж пісня того батальйону, що збройна в поле виступав під прапор свого легіону, незломну силу закликав (Л. Укр., І, 1951, 265); Десну перейшли батальйони богунців (Десняк, Вибр., 1947, 225).
2. перев. мн., перен. Лави, загони. Керувати трудящими і експлуатованими масами може тільки клас, який без вагань іде своїм шляхом, не занепадає духом, не впадає у відчай.. Нам істеричні пориви не потрібні. Нам потрібна мірна хода залізних батальйонів пролетаріату (Ленін, 27, 1951, 241); Трудові батальйони.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 110.