БАТУ́РА, и, ж., діал. Великий батіг. Звелів кучерові стьобонути цигана батурою (Чуб., II, 1878, 583); На толоці пастухи. Ціла юрба з батурами, з кийками — торбинки через плече (Головко, І, 1957, 363).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 112.