БА́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до ба́чити 2. Він пробував зосередитись докладніше над тим, що так тягне його до неї, незнайомої, перший раз баченої (Фр., VI, 1951, 241); І земля, і села пішли знайомі, немов уже бачені колись давно (Гончар, І, 1954, 288); // ба́чено, безос. присудк. сл. — Вже ж такого розору, вогню та нівечення від сотворіння світу не бачено (Довж., І, 1958, 343); // у знач. ім. ба́чене, ного, с. Те, що хто-небудь бачив. Удова слуха, часочком сама що-небудь промовить про бачене, про чуте (Вовчок, І, 1955, 314).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 114.