БА́ЧЕННЯ, я, с.
1. Дія за знач. ба́чити 2. — І затям собі..: при читанню всякої книжки від планіметричного способу бачення доходити до стереометричного (Фр., III, 1950, 36); Соціалістичний реалізм — не сума абстрактних формул і догм. Це той художній метод відчування, бачення, відтворення явищ дійсності, який грунтується на ленінській теорії відображення (Рад. літ-во, 1, 1957, 5); — Від них [письменників] учіться не лише писати, але головна річ — бачити!.. В баченню, в оці головна штука (Фр., IV, 1950, 249).
2. Здатність бачити. При нормальному зорі — баченні двома очима — людина розглядає природу і предмети, що її оточують, під кутом, який в горизонтальному напрямі дорівнює майже 180 градусам і у вертикальному — приблизно 90 градусам (Наука.., 5, 1958, 14).
3. рідко. Побачення, зустріч. Пожди, будь мудрий і не май гадки про бачення (Свидн., Люборацькі, 1955, 184).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 114.