БАШЛИ́К, а́, ч. Сукняний каптур (відлога) з довгими кінцями, що звичайно надівається поверх шапки. Трохим Іванович привітався з господарями, не поспішаючи зняв башлик, струсив біля порога сніг (Шиян, Гроза.., 1956, 171).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 115.