БЕЗВІДМО́ВНІСТЬ, БЕЗОДМО́ВНІСТЬ, ності, ж., рідко. Абстр. ім. до безвідмо́вний 2. Усе хлопчик приймав мовчки. Здається, що тая безодмовність дражнила хазяїна ще більш (Вовчок, І, 1955, 296).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 121.