БЕЗМИ́СНИЙ, а, е, зах. Безглуздий. Тупий і безмисний вираз його лиця свідчив, що він не порозумів зовсім, чого хоче од нього панотець (Фр., І, 1955, 165); Тітчине лице мов задеревіло, а довкола уст блукав безмисний усміх (Коб., І, 1956, 240).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 134.