Слово "безмірний" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


БЕЗМІ́РНИЙ, а, е.

1. Який неможливо або важко виміряти; неосяжний, безмежний. Небо безкрає та безмірне (Сл. Гр.); Ліси кінчаються десь під Знам’янкою, і далі біжать розлогі, запашні, безмірні степи Херсонщини (Ю. Янов., II, 1954, 234).

2. перен. Надзвичайно сильний, глибокий (про почуття). Схиливши на груди голову, довго так стояв [Замфір], мовчазний та замислений, як жива статуя безмірного смутку (Коцюб., І, 1955, 230); Данько дивився на неї, і безмірна ніжність, безмірне любовне чуття до неї розтоплювали йому серце (Гончар, Таврія.., 1957, 380).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 134.