БЕЗОГЛЯ́ДНИЙ, а, е. Який не зважає на будь-які застереження, обставини і т. ін., ні з чим не рахується у своїх діях; рішучий. Він [Безбородько] тепер є таким, яким він є. Безоглядний і до нестями самозакоханий (Вільде, Сестри.., 1958, 216); Нерчин.. не вважав себе вже до кінця безоглядним мрійником (Рибак, Час.., 1960, 13); // Який виявляється або здійснюється, незважаючи на будь-які умови, обставини і т. ін., без розмірковування. Веселий погляд на створіння боже, І безоглядна віра до людей, І чулість серця.. Усе те В собі я поховав (Сам., І, 1958, 63); В сутінках очі її [Даші] здавалися ще більшими, в них іскрилася безоглядна рішучість (Жур., Вечір.., 1958, 201); Безоглядне, наївне епігонство, некритичне сприймання зарубіжних взірців завдало немало шкоди (Літ. Укр., 9. IV 1963, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 136.