БЕЗПРЕЦЕДЕ́НТНИЙ, а, е. Який не мав подібних прикладів у минулому; небувалий, безприкладний. Шевченко-поет — явище безпрецедентне в світовій літературі XIX ст. (Рад. літ-во, 6, 1957, 6).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 142.