БЕЗПУ́ТСТВО, а, с. Безпутна поведінка, безпутне життя. Хоч і бачив Чіпка таке безпутство — часом робилося йому противне таке життя й таке товариство — та заллє очі [горілкою] — мовчить… (Мирний, II, 1954, 193).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 143.