БЕЗСТИ́ДНИЙ, а, е. Те саме, що безсоро́мний. Принц, не бажаючи давати відповіт На крики й вигуки безстидні та шалені. Промовив: "Геть, старий, іди собі від мене!" (Рильський, Вибр., 1940, 181).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 148.