БЕЗСТОРО́ННІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до безсторо́нній. Начко виклав розвідку ясно й зрозуміло, з безсторонністю і спокоєм історика (Фр., VI, 1951, 249); Треба віддати належне комісії, — вона справді виявила більшу безсторонність, ніж можна було на це сподіватися (Кулик, Записки консула, 1958, 127).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 148.