БЕЗУМО́ВНИЙ, а, е. Нічим не обмежений; повніти, беззастережний. Відстоюючи послідовно демократичний державний лад, соціал-демократія вимагав безумовної рівноправності національностей.. (Ленін, 19, 1950, 209); // Незаперечний, безсумнівний. Для Енгельса безумовною б вимога до перекладу — зберігати в ньому "силу вислову оригіналу" (Мовозн., VII, 1949, 14).
∆ Безумо́вний рефле́кс, фізл. — вроджений рефлекс, на відміну від умовного, набутого. Безумовні рефлекси створювалися протягом тривалого періоду розвитку даного виду тварин (Наука.., 11, 1958, 31).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 151.