БЕЗЦЕРЕМО́ННО. Присл. до безцеремо́нний. Вона взяла мене безцеремонне під руку, і ми пішли алеєю до моєї хати! (Коб., III, 1956, 137); Шухновський безцеремонне дістав товстими пальцями ще дві грудки [цукру], опустив у мою склянку (Збан., Малин. дзвін, 1958, 22).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 153.