БЕЗЧЕСНО. Присл. до безчесний. Лучче [краще] чесно, як безчесно (Номис, 1864, № 4440); // у знач. присудк. сл. [Маряна:] Це ж безчесно — за спинами комуністів пускати плітки, збирати підписи (Зар., Антеї, 1961, 43).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 153.