БЕЗЩА́СТЯ, я, с. Відсутність щастя: нещастя, безталання, бездолля. То розкаже [свекруха] яку пригоду людську, то на своє безщастя плачеться (Вовчок, І, 1955, 27); Хто угледів в час безщастя Сонце крізь тумани, Той для люду рідним батьком І пророком стане (Олесь, Вибр., 1958, 237).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 154.