БЕ́МКАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. бе́мкати і звуки, утворювані цієї дією. Дзвін бемкав оглушливо, він тривожно кликав, і бемкання його зливалося в суцільне важке гудіння (Донч., V, 1957, 154).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 156.