БЕРЕ́ЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. ч. до берегти́ 1, 2. Ламаються стіни, і падають долі З обвитих вогнем постаментів своїх Поети й мислителі високочолі, Сторожа дбайливо бережених книг (Бажан, Роки, 1957, 165);
* Образно. Долина тягнулася закрутами, розпираючи гори, і, бережена направо й наліво залісненими вершинами, губилася враз із весело біжучим потоком поміж стінами гір (Коб., І, 1956, 449).
БЕРЕЖЕ́НИЙ, а, е. Який усього остерігається; обережний, обачний; // у знач. ім. береже́ний, ного, ч. Обережна, уважна, обачна людина. — А все-таки стережися. Береженого й бог береже? (Мирний, IV, 1955, 232).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 159.