БЕ́РЕЖНО. Присл. до бе́режний; дбайливо. Бережно зняв з верстака я основу. Людям роботу розніс і роздав (Щог., Поезії, 1958, 104); Бережно він узяв обома руками матір і, як мушку, посадовив на стілець (Панч, Іду, 1946, 66); Син бережно взяв у свої гарячі долоні трохи потьмянілі від часу священні відзнаки доблесті й геройства (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 27); // Обережно. Коли за порогом палацу затихає людський гомін, Свирид Яковлевич гасить каганчик, і в цей час до нього бережно скрадаються чиїсь кроки (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 22).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 159.