БЕРЕЖО́К, жка́. Зменш. до бе́рег. Тече річка бережками, Тече річка лугом (Нар. лірика, 1956, 209); Пальці руки знову побігли по бережку простирадла (Смолич, II, 1958, 275).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 159.