БИКИ́, і́в, мн. (одн. бик, а́, ч.), техн. Масивні проміжні бетоновані або кам’яні опори, на яких тримається міст. Міст складається з опор і прольотних будов. Берегові опори, які служать для підтримки прольотної будови і з’єднання моста з насипом, прозиваються стоянами, проміжні опори — биками (Інж. геод., 1959, 369); За двоє гін залізничний міст — стрімко повис на кам’яних биках (Десняк, II, 1955, 323); // Берегові бетоновані або кам’яні опори греблі; стояни. Вишукали матеріали і з правого боку закінчили бики для перекриття через канал.., а з лівого боку — тільки стіну бика (Ле, Міжгір’я, 1953, 432).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 165.