БИ́ЛЬЦЯ, лець, мн. (одн. би́льце, я, с.). Невисока огорожа по краях сходів, балкона, містка, трибуни і т. ін.; поручні. Шофер і Журба обережно простують до мосту. Погляди їхні зосереджено на нічній пітьмі, на бильцях містка (Епік, Тв., 1958, 567); Галерея не вгаває: ходять, розмовляють, перехиляються через бильця.. й нетерпляче підіймають хвилі оплесків (Ю. Янов., II, 1958, 19); Бригадир стояв, учепившись руками в бильця трибуни (Собко, Біле полум’я, 1952, 22); // Бічні опори крісла, канапи; спинка стільця, ліжка. Упала [княгиня] на дзиглик і.. схилилась на бильце, неначе зомліла (Стор., І, 1957, 375); З бильця на ліжку взяв Сахновський хустку велику жовтогарячу (Головко, II, 1957, 176); На бильці крісла лежав вичищений, вигладжений його святковий костюм (Вільде, Сестри.., 1958, 127); // Бокові обводи колиски. Шовковії вервечки, золотії бильця, мальована колисочка (Сл. Гр.); Навіть мала Надійна стала іншою — вона вже підіймала голову і вміла триматись рученятами за бильця колиски (Донч., V, 1957, 152); // Планка, валок рамп у бороні та в інших знаряддях господарського вжитку. Треба було розібрати двоє бильців у бороні (Чуб., II, 1878, 561); Те, що лишилося від дозорця, поточилося двором і впало через розбитий шматок бильця з рала (Ле, Україна, 1940, 276).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 166.