БИСТРОНО́ГИЙ, а, е. Який швидко ходить, бігає; легкий на ходу, прудкий. Кричить він услід їм [татарам] і пускається навздогін своїм баским бистроногим вороньком… (Мирний, II, 1954, 118); А бистроногі хлопчаки Зайчат ганяють в кручі (Гірник, Сонце.., 1958, 191).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 167.